Новини

http://euromaidanpress.com/2015/05/21/legend-of-the-vyshyvanka-traditional-ukrainian-emboidered-shirt/

Записав І. М. Розвадовський (1918 р.н.) м. Теребовля 1978 р.

Був час, коли люди почали падати на землю і вмирати один за одним. Ніхто не знав, що стало причиною цієї хвороби. Чоловік іде по дорозі і раптом падає, його шкіра стає чорною, і він вмирає.

Люди покидали свої села і втікали в ліс. Але хвороба їх переслідувала. Не щадило ні молодих, ні старих. Настав час, коли померлих уже нікому було ховати…

У селі на березі Дністра жила бідна вдова Марія. Чума забрала її чоловіка і п'ятьох дітей. Жива була тільки молодша дочка Іванка. Марія стояла на сторожі своєї доньки, оберігаючи її як найдорожчий скарб.

Але хвороба увійшла в їхній дім. Іванка почала бліднути й чахнути; вона відмовлялася від їжі, пила тільки воду і марніла на очах у матері. Вона благала матір:

– Рятуй мене, мамо, я не хочу вмирати!

Її сумні й сумні очі слідкували за матір’ю по кімнаті.

Одного вечора до їхнього будинку зайшла стара жінка.

Марія не бачила й не чула, як вона зайшла.

– Слава Богу! Хороший день!

– Слава Богу!

- Що це? Ваша остання дитина помирає?

– Та хоч би вона жила!

Марія кинулася до старенької:

– Люба бабусю, молю Бога, щоб визволив нас, врятував мою останню дитину. Я не хочу залишитися одна на старість!

Стара жінка прийняла близько до серця її благання і сказала:

– Я відкрию вам секрет цієї страшної хвороби. Але поклянися нікому не казати. Клянись своєю дитиною.

– Клянусь… дочкою!

– Наш Господь наслав на нас Чорну Смерть. Кількість грішників зросла. Бог наказав, щоб усі люди, які не носять хреста, загинули. Дияволи сміялися, танцювали і продовжували вбивати всіх, хто не носив хрестика. Вони не дбали про людські душі. І ось праведні загинули разом із нечестивими та злими… Ви оплакували мертвих у своїй родині. Я тобі пораджу... Вишивай хрестиком на рукавах, на пазусі, скрізь. Користуйся чорним або червоним кольором, щоб дияволи здалеку бачили… Але нікому не кажи, інакше побачиш, як твоя донька гине на твоїх очах…

Трохи більше години знадобилося Марійці, щоб вишити блузку доньки червоно-чорним кольором. Хрестики та вишиті хрестиками сяяли й палали на сонці. Ще одну блузку собі вишила. З кожним днем ​​здоров'я Іванки покращувалося. Вона запитала маму:

– Додайте, будь ласка, мамо, вишитий віночок із терну… і гілку калини…

Селяни дивувалися вражаючій вишиванці Іванки та припускали, що вона, ймовірно, збирається піти в ліс і жити сама. Хрести були призначені для Божого благословення.

Здоров'я Іванки покращилося; вона почала стрибати, сміятися і співати. Проте серце її матері розривалося щоразу, коли вона бачила, як мертвих везуть на цвинтар.

Одного разу до хати увірвалася Іванка зі сльозами на обличчі. Вона схопила маму за руку і потягла на подвір’я до сусіда. З хати виносили труну, в якій везли Іванкині друзі, двоє маленьких близнят.

Марійка худла й худла; вона стала тінню самої себе. Вона день і ніч пестила і цілувала доньку, а темні грозові хмари клубилися в її голові:

– Боже милий! Ти моя єдина надія!

… Але діти продовжували вмирати…

– Господи! Я не переживу всіх цих смертей!

Вона не могла більше цього терпіти. Бігла вона, розпатлана і перелякана, від хати до хати:

– Вишивайте хрестиком, друзі мої любі… вишивайте хрестиками свої сорочки та одяг… і будете жити! Рятуйте себе!

Селяни зачинилися в домівках. Вони думали, що за Марійкою прийшла смерть. Ніхто їй не вірив.

Марія побігла додому, взяла Іванка на руки і поспішила до сільської церкви. Задзвеніла в церковні дзвони, збіглися селяни.

Марійка поцілувала дочку і звернулася до натовпу:

— Значить, ви мені не вірите! Ви думаєте, що я дурень! Ну, хай буде так... Мені боляче і плачу за ваших дітей! – Повернулася і зірвала вишиванку зі спини Іванки.

Шкіра дитини почорніла, вона сповзла на землю і померла.

– Вбивці! А тепер ідіть додому та вишивайте дітям і собі одяг! – сказала вона і мертва впала до ніг своєї дочки..

З того дня чума зникла за лісами й морями. Люди почали шити та вишивати. Пізніше вишиті хрестики відпали. Матері вчили своїх дочок, а дочки своїх дочок, і кожну оселю прикрашала вишита сорочка, фартух чи блузка.

Такий гарний одяг носять донині.

Але мало хто знає походження цієї краси...

Вітаємо із закінченням навчального року та Міжнародним днем ​​захисту дітей!
У 1925 році Всесвітня конференція з питань благополуччя дітей у Женеві, Швейцарія, проголосила 1 червня Міжнародним днем ​​захисту дітей. «Благополуччя сучасних дітей нерозривно пов’язане з миром у завтрашньому світі». Анрі Лабуа.
Спеціальна пропозиція від Ukie Style - знижка 25% на всі дитячі речі до 2 червня 2015 року. Використовуйте код знижки « kids » на касі.

З радістю повідомляємо про оновлення тарифів на доставку:

Канада : 14 доларів США для замовлень на суму від 30 доларів США (пошта першим класом);

Уся Європа : 10 доларів США для замовлень на суму від 30 доларів США;

Україна понад $20: БЕЗКОШТОВНО;

Решта країн понад 150 доларів: БЕЗКОШТОВНО

http://www.vogue.com/13257041/ukrainian-traditional-costumes-in-fashion/

Останнім часом Україна була в авангарді міжнародної думки (і не з особливо приємних причин ), але її охоплення вийшло далеко за межі першої сторінки — знаєте ви чи ні, український вплив повністю прийшов у наші шафи. Думаєте, ця селянська блузка з вишивкою в стилі бохо була безнаціональною? Подумати ще раз. Чи то фестивальниця Alexa Chung у вишитій селянській сорочці зі східноєвропейського регіону з парою джинсових відрізів, чи слов’янські червоні візерунки на подіумі від кутюр Valentino весна 2015 (доповнені моделями з традиційними коронами з коси) ), український традиційний костюм роками свідомо і несвідомо проникав у моду, і тепер центр уваги до естетики країни знову у розпалі. Тільки цього разу з батьківщини.

Раптовий підйом і визнання українського традиційного одягу на міжнародному рівні можна завдячувати Віті Кін, дизайнеру однойменного бренду Vita Kin, яка використовує назву традиційної української блузи, вишиванки, у своєму лейблі в Instagram . Нещодавно цей дизайнер став міжнародною сенсацією: місцеві модники, як-от Ася Мхітарян, одягла дизайнерську версію жупана (традиційний український піджак) на Тиждень моди в Парижі, а зірки вуличного стилю, такі як Анна Делло Руссо та Леандра Медіне, вибирають буколіку. стиль із сільської місцевості на західний асфальт. «Українці мають унікальний спосіб прикрашати одяг вишивкою, і це мене завжди вражало», — розповідає Кін про свої проекти електронною поштою. «Я адаптував цю давню спадщину до сучасного контексту, додавши атмосферу сімдесятих, коли одяг був більш розслабленим і дружнім. Це богемна ексцентричність у дуже розкішному виконанні». Це виконання є її виразно сучасним перекладом вишиванки прямо з села у відтінках мармеладу з грубими сценами птахів і квітів у небесно-блакитній сукні, що облягає стегна, або в сукні на повний зріст, повній гжельської вишивки, незабаром продаватися на міжнародній платформі (з дозволу Matchesfashion ) і в концептуальних магазинах Києва. Для деякого контексту: кілька років тому думка про те, що громадянин України одягнений на вулицю в традиційний костюм, у кращому випадку вважалася костюмом, а в гіршому — похмурою помилкою. Згадаймо цей місяць, коли через швидке зростання запитів Kin переповнений інтересом і більше не може прийняти індивідуальні замовлення чи зразки для зйомок.

Не дивлячись на нещодавнє божевілля навколо дизайну Kin, варто задуматися, чи не є підйом українського традиційного костюма в моді чимось більшим, ніж просто приманка вуличного стилю au courant. Історично українці намагалися відокремитися від сприйняття своєї країни лише як «Малоросії», особливо зараз, коли в політичному стані панує хвилювання (від демонстрацій на Майдані до вторгнення Росії в Крим). Існує школа думки, що нещодавнє використання українського одягу – це не просто модне твердження, це об’єднуюче твердження. «Я вважаю, що всі типи вишиванок надзвичайно красиві, і я пишаюся тим, що люди їх носять, але для мене мода в сенсі культури — це не явні посилання, — каже креативний директор Mercedes-Benz Kiev Fashion Days Дар’я Шаповалова , — Я думаю, що [традиційний одяг] пов’язаний з тим, що Україна переживає цей момент у політиці».

Щодо тих «не надто очевидних» інтерпретацій українського натурального вбрання, то вони існують на авангардному фронтирі української моди. Є «Каравай» (лейбл, улюблений українськими редакторами), який зберігає класичний одяг, украшаючи руки та бюст чорної прозорої сукні витонченою вишивкою квітів у слов’янському стилі, або перетворюючи традиційний візерунок на обтягнуту блискавку з вигнутими поверхнями. плаття. Існують також більш абстрактні інтерпретації, як-от українська дизайнерка Ксенія Марченко або Ксенія Шнайдер, яка пікселізує та збільшує традиційні слов’янські візерунки, іноді все ще використовуючи типові українські силуети, що підкреслюють вигини. «Надихатися українськими традиціями зараз тут є величезним трендом. Наші принти весни 2015 та осені 2016 були нашою відповіддю на ситуацію в Україні, революцію та війну», – каже Марченко. «Розробляючи принти для наших колекцій, [дизайнерський партнер] Антон Шнайдер думав про сприйняття України у світовій свідомості. Ідея невизначеності всього українського передається через використання розмитих традиційних українських орнаментів». Але одна річ, безумовно, залишається в центрі уваги, принаймні, коли йдеться про українську моду? Традиційне коріння залишається тут, чи то в Києві, чи в Парижі.

А ви знали, що мій пост у Facebook про колекцію Valentino з великою кількістю українських дизайнів досяг 1519 поширень?!

http://www.vogue.co.uk/fashion/spring-summer-2015/couture/valentino

Шановні друзі, клієнти та підписники,

Вибачте за низький запас. Ми працюємо над покращенням логістики.

Багато новинок буде доступно до початку березня 2015 року.

Чи хотіли б ви отримати безкоштовну доставку в США як велике спасибі за ваше терпіння??